![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Розгорнута відповідь на дискусію на межі срачу, що розгорнулася тут
Мені здається, що саме освічена молодь зараз має міцніший імунітет проти московщини. Це представникам мого покоління важко міняти світогляд (хоча знову ж таки, справа не тільки у віці). Крім того, мовна агресія зараз сприймається як частина загальної агресії проти України, тому ставлення до неї відповідне.
Те, що російська мова сприймається як "городська" - це проблема давня. В СРСР українській мові була відведена досить вузька ніша: мова для домашнього та етнокультурного вжитку. Тому й склалася така ситуація: "українськомовний = селюк". Ну, або якийсь дивакуватий маргінал із "Просвіти" чи театру ім. Франка.
Зараз це явище дещо послабло, але не зникло зовсім. Проблема ще й у тому, що наша культура розділена: "традиційна/сільська" vs "сучасна/міська", з відповідним мовним поділом. Моя дочка оце буквально зараз здавала екзамени до коледжу; для підготовки я знайшов десь підбірку диктантів, рекомендованих Міністерством освіти. Із 35 диктантів 3/4 були так чи інакше про село. "Мама саджає картоплю" і таке інше. В Україні 70% міського населення, а вони про "рідну стежину". Підліткам. У ХХІ віці.
Як мені здається, саме теперішній гавкіт із боку Москви не є настільки важливим чинником. Може, навіть навпаки, когось приверне до української мови, незважаючи на зусилля Міносвіти.
Стосовно того, що робити. Відповідь залежить від того, яких результатів ви хочете досягти. Наприклад, мені хотілося б, щоб українська мова стала переважною мовою спілкування в Україні. Тому "мовчазна згода"... чесно кажучи, я не зовсім розумію, про що йдеться. Якщо мені якийсь кацап почне розказувати про те, що моя мова не така, як треба, то напрямок на йух ніхто не відміняв. Хоча б через те, що жодних змістовних аргументів воно навести не зможе. І взагалі, кацапи переважно настільки безграмотні, що у будь-який момент можна тикнути його носом у його ж калюжу.
"Непримиренна відсіч із наведенням переваг нашої мови та недоліків їхньої" - це теж не варіант через кілька причин. По-перше, відсіч кому? кацапові? Йому ваші аргументи до лампади, не кажучи вже про те, що він просто нічого не зрозуміє. Його задача - вивести вас із рівноваги, наклацати собі ще кілька гебешних рублів, але аж ніяк не вести конструктивних діалог. Тому рецепт той же - на йух. Якщо ж уявити, скажімо, що таку дискусію захоче провести який-небудь телеканал у ток-шоу... ну, не знаю. Залежатиме від рівня цинізму режисера, але це буде порнографія від початку до кінця. Бо наукової дискусії на цю тему бути не може, тому що жодна мова не має переваг або недоліків. Всі мови різні, але вони є абсолютно рівноцінними. Навіть "штучність" мови не є позитивним або негативним фактором. Он індонезійська - штучно розроблена на основі малайської, і нічого: це тільки сприяло об'єднанню країни. А ще є штучно відроджений іврит, есперанто та квенья :) Тобто мова сама по собі - явище нейтральне. "Краща" мова та, якою людині користуватися зручніше.
А от поняття "зручніше" стосується мовної поведінки, а це вже можна і потрібно міняти. Хоча це справа довга й марудна. Біда в тому, що інформація та знання як такі дуже слабо впливають на поведінку (всі можуть прочитати попередження на цигарках, і що, це когось зупинило?). Те ж саме і з мовою - навіть якщо ви зможете підібрати докази "переваг" української мови, навряд чи це кого спонукає перейти на неї.
Для того, щоб людина почала користуватися українською мовою, необхідно змінити цілий ряд чинників. Насамперед, українська мова повинна стати мовою еліти та opinion makers. Українська мова... точніше, *правильна та гарна* українська мова повинна стати мовою державних органів, бізнесу, мас-медіа, поп-культури, сучасного міського фольклору, анекдотів, тощо. Тобто поступово українська мова стане мейнстрімом.
Як це зробити? Ну, наприклад, не видавати ліцензії ЗМІ, якщо в штаті не передбачено літературного редактора чи коректора. Преміювати читачів, які знаходять помилки у виданнях. Штрафувати за граматичні помилки у суспільному медіа-просторі. Всі претенденти на керівні посади у державних організаціях повинні складати вступний іспит з української мови. Запровадити літературні конкурси, підтримувати українських авторів, перекладати українських авторів іншими мовами... (І всім нагадувати, що Чак Паланік - українець :)
В пизду таку українську:
Звичайно, на все це треба час і цілеспрямовані зусилля, але це тільки всіляке лайно саме собою виходить. О, ледь не забув, про лайно - російської телепродукції на наших екранах не повинно бути ВЗАГАЛІ. Радіо теж. Друкована макулатура - можливо, але з високим податком.
А російська? ну нехай собі буде, для любителів Пушкіна та всіляких інших ахматових. У демократичному суспільстві повинно бути місце для маргіналів.
Мені здається, що саме освічена молодь зараз має міцніший імунітет проти московщини. Це представникам мого покоління важко міняти світогляд (хоча знову ж таки, справа не тільки у віці). Крім того, мовна агресія зараз сприймається як частина загальної агресії проти України, тому ставлення до неї відповідне.
Те, що російська мова сприймається як "городська" - це проблема давня. В СРСР українській мові була відведена досить вузька ніша: мова для домашнього та етнокультурного вжитку. Тому й склалася така ситуація: "українськомовний = селюк". Ну, або якийсь дивакуватий маргінал із "Просвіти" чи театру ім. Франка.
Зараз це явище дещо послабло, але не зникло зовсім. Проблема ще й у тому, що наша культура розділена: "традиційна/сільська" vs "сучасна/міська", з відповідним мовним поділом. Моя дочка оце буквально зараз здавала екзамени до коледжу; для підготовки я знайшов десь підбірку диктантів, рекомендованих Міністерством освіти. Із 35 диктантів 3/4 були так чи інакше про село. "Мама саджає картоплю" і таке інше. В Україні 70% міського населення, а вони про "рідну стежину". Підліткам. У ХХІ віці.
Як мені здається, саме теперішній гавкіт із боку Москви не є настільки важливим чинником. Може, навіть навпаки, когось приверне до української мови, незважаючи на зусилля Міносвіти.
Стосовно того, що робити. Відповідь залежить від того, яких результатів ви хочете досягти. Наприклад, мені хотілося б, щоб українська мова стала переважною мовою спілкування в Україні. Тому "мовчазна згода"... чесно кажучи, я не зовсім розумію, про що йдеться. Якщо мені якийсь кацап почне розказувати про те, що моя мова не така, як треба, то напрямок на йух ніхто не відміняв. Хоча б через те, що жодних змістовних аргументів воно навести не зможе. І взагалі, кацапи переважно настільки безграмотні, що у будь-який момент можна тикнути його носом у його ж калюжу.
"Непримиренна відсіч із наведенням переваг нашої мови та недоліків їхньої" - це теж не варіант через кілька причин. По-перше, відсіч кому? кацапові? Йому ваші аргументи до лампади, не кажучи вже про те, що він просто нічого не зрозуміє. Його задача - вивести вас із рівноваги, наклацати собі ще кілька гебешних рублів, але аж ніяк не вести конструктивних діалог. Тому рецепт той же - на йух. Якщо ж уявити, скажімо, що таку дискусію захоче провести який-небудь телеканал у ток-шоу... ну, не знаю. Залежатиме від рівня цинізму режисера, але це буде порнографія від початку до кінця. Бо наукової дискусії на цю тему бути не може, тому що жодна мова не має переваг або недоліків. Всі мови різні, але вони є абсолютно рівноцінними. Навіть "штучність" мови не є позитивним або негативним фактором. Он індонезійська - штучно розроблена на основі малайської, і нічого: це тільки сприяло об'єднанню країни. А ще є штучно відроджений іврит, есперанто та квенья :) Тобто мова сама по собі - явище нейтральне. "Краща" мова та, якою людині користуватися зручніше.
А от поняття "зручніше" стосується мовної поведінки, а це вже можна і потрібно міняти. Хоча це справа довга й марудна. Біда в тому, що інформація та знання як такі дуже слабо впливають на поведінку (всі можуть прочитати попередження на цигарках, і що, це когось зупинило?). Те ж саме і з мовою - навіть якщо ви зможете підібрати докази "переваг" української мови, навряд чи це кого спонукає перейти на неї.
Для того, щоб людина почала користуватися українською мовою, необхідно змінити цілий ряд чинників. Насамперед, українська мова повинна стати мовою еліти та opinion makers. Українська мова... точніше, *правильна та гарна* українська мова повинна стати мовою державних органів, бізнесу, мас-медіа, поп-культури, сучасного міського фольклору, анекдотів, тощо. Тобто поступово українська мова стане мейнстрімом.
Як це зробити? Ну, наприклад, не видавати ліцензії ЗМІ, якщо в штаті не передбачено літературного редактора чи коректора. Преміювати читачів, які знаходять помилки у виданнях. Штрафувати за граматичні помилки у суспільному медіа-просторі. Всі претенденти на керівні посади у державних організаціях повинні складати вступний іспит з української мови. Запровадити літературні конкурси, підтримувати українських авторів, перекладати українських авторів іншими мовами... (І всім нагадувати, що Чак Паланік - українець :)
В пизду таку українську:
Звичайно, на все це треба час і цілеспрямовані зусилля, але це тільки всіляке лайно саме собою виходить. О, ледь не забув, про лайно - російської телепродукції на наших екранах не повинно бути ВЗАГАЛІ. Радіо теж. Друкована макулатура - можливо, але з високим податком.
А російська? ну нехай собі буде, для любителів Пушкіна та всіляких інших ахматових. У демократичному суспільстві повинно бути місце для маргіналів.